Визнання правочину фіктивним

Оновлено: Липень 2026 · ⏱ 5 хв читання · Адвокат Олександр Осадько

Іноді угоди укладають лише про людське око — щоб приховати майно від кредиторів, уникнути стягнення, створити видимість. Такий правочин називається фіктивним: сторони насправді не мали наміру створити правові наслідки. Закон дозволяє визнати фіктивний правочин недійсним. Розуміння того, що таке фіктивний правочин, як його довести та які наслідки має визнання його недійсним, допомагає захистити свої права, коли боржник намагається сховати майно.

Нижче — що таке фіктивний правочин, чим він відрізняється від удаваного, хто може оспорити, як довести фіктивність та які наслідки має визнання правочину недійсним.

Що таке фіктивний правочин

Фіктивний правочин визначений статтею 234 Цивільного кодексу. За статтею 234 ЦК фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Ознаки:

• відсутність наміру сторін створити реальні правові наслідки;
• укладення «про людське око» — для видимості, а не для реального виконання;
• сторони не збираються насправді виконувати угоду (передавати майно, сплачувати кошти);
• типова мета — приховати майно від кредиторів, уникнути звернення стягнення, створити фіктивну заборгованість;
• фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Класичний приклад: боржник, щоб уникнути стягнення, «продає» чи «дарує» свою нерухомість родичу, але фактично продовжує нею користуватися, гроші не передаються — сторони не мали наміру реально передати майно. Такий правочин фіктивний.

Відмінність від удаваного правочину

Фіктивний правочин часто плутають з удаваним — це різні поняття:

• фіктивний правочин (стаття 234 ЦК) — вчинений без наміру створити будь-які правові наслідки (угоди насправді немає);
• удаваний правочин (стаття 235 ЦК) — вчинений для приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили (наприклад, дарування замість продажу);
• при фіктивному — реальних відносин немає взагалі;
• при удаваному — реальні відносини є, але їх прикривають іншою угодою;
• наслідки різні: удаваний тягне застосування правил щодо прихованого правочину, фіктивний просто визнається недійсним.

Ключова відмінність: фіктивний правочин не має за собою жодної реальної угоди (лише видимість), а удаваний прикриває справжню угоду. Це впливає на предмет доведення й наслідки.

Хто може оспорити

Оспорити фіктивний правочин має право заінтересована особа, чиї права ним порушені:

• кредитор боржника — найчастіше, коли боржник виводить майно, щоб уникнути стягнення;
• співвласник, спадкоємець, інша особа, чиї права зачіпає фіктивна угода;
• сторона правочину — за наявності підстав;
• прокурор — в інтересах держави чи осіб, які не можуть самостійно захиститися;
• позов подається про визнання правочину недійсним (фіктивним).

Найпоширеніша ситуація — кредитор оспорює фіктивне відчуження майна боржником. Наприклад, під час виконавчого провадження виявляється, що боржник переоформив майно на родича, щоб уникнути стягнення.

Як довести фіктивність

Доведення фіктивності правочину — найскладніша частина справи, оскільки треба довести відсутність наміру сторін. Докази:

• відсутність реального виконання — майно не передавалося, кошти не сплачувалися;
• збереження контролю — відчужувач продовжує користуватися майном, нести витрати на нього;
• обставини укладення — правочин вчинено напередодні чи під час стягнення, між пов'язаними особами (родичами);
• відсутність економічної доцільності — угода не має розумної ділової мети;
• відсутність оплати чи символічна ціна, невідповідність ринковим умовам;
• сукупність доказів — суд оцінює всі обставини разом.

Суди звертають увагу на поведінку сторін після укладення правочину: якщо «продавець» і далі володіє майном, а «покупець» ним не цікавиться, це свідчить про фіктивність. Особливо підозрілі угоди між родичами напередодні стягнення.

Фіктивність при виведенні майна від боржника

Найчастіше фіктивні правочини оспорюють кредитори, коли боржник переоформлює своє майно на родичів чи пов'язаних осіб, щоб уникнути звернення стягнення. Верховний Суд у своїй практиці визнає такі договори фіктивними, якщо доведено, що сторони насправді не мали наміру створити реальні правові наслідки, а лише імітували перехід права. Наслідком визнання є повернення майна та звернення на нього стягнення на користь кредитора.

Наслідки визнання правочину недійсним

Якщо суд визнає правочин фіктивним і недійсним:

• правочин не створює правових наслідків — він недійсний з моменту вчинення;
• майно вважається таким, що не вибувало з власності відчужувача;
• на це майно може бути звернено стягнення кредитором;
• реституція — за загальним правилом сторони повертаються у попередній стан (хоча при фіктивному реального виконання й не було);
• кредитор отримує можливість задовольнити свої вимоги за рахунок повернутого майна.

З чого почати: якщо ви кредитор і боржник вивів майно фіктивною угодою, зберіть докази відсутності реального виконання — що майно не передавалося, кошти не сплачувалися, відчужувач і далі користується майном. Зверніть увагу на обставини (угода між родичами напередодні стягнення, символічна ціна). Подайте позов про визнання правочину фіктивним і недійсним за статтею 234 ЦК. За задоволення позову на майно можна буде звернути стягнення для погашення боргу.

Чим може допомогти адвокат

Питання, як-от «визнання правочину фіктивним», рідко бувають типовими: тут важливо правильно зібрати докази, дотримати строків і грамотно сформулювати вимоги. Адвокат Олександр Осадько проаналізує вашу ситуацію, чесно оцінить перспективи, підготує документи і візьме на себе спілкування із судом та іншою стороною. Це економить час, гроші й нерви, а головне — підвищує шанси на результат. Щоб отримати пораду саме для вашого випадку, зв'яжіться зі мною.

Це питання — частина ширшого напряму стягнення боргів і цивільних спорів, у межах якого я супроводжую клієнтів від консультації до результату.

Часті запитання

Ця стаття має загальний інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Кожна ситуація індивідуальна — щоб отримати пораду саме для вашого випадку, зв'яжіться з адвокатом.