Спадкування за заповітом

Оновлено: Липень 2026 · ⏱ 5 хв читання · Адвокат Олександр Осадько

Заповіт дозволяє людині самій визначити, кому перейде її майно після смерті. Але спадкування за заповітом має важливі особливості: право на обов'язкову частку окремих спадкоємців, вимоги до форми заповіту, можливість його оспорювання. Розуміння цих нюансів допомагає і заповідачу правильно скласти заповіт, і спадкоємцям — захистити свої права при спадкуванні за заповітом.

Нижче — як складається заповіт, хто має право на обов'язкову частку попри заповіт, які види заповітів існують, як прийняти спадщину за заповітом та коли заповіт можна оспорити.

Заповіт і свобода заповідача

Спадкування за заповітом регулюється главою 85 Цивільного кодексу (статті 1233–1257). За статтею 1233 ЦК заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Принципи:

• свобода заповіту — заповідач може заповідати майно будь-яким особам (стаття 1235 ЦК), у тому числі не спадкоємцям за законом;
• право охопити все майно чи його частину; неохоплена частина спадкується за законом;
• право позбавити спадщини будь-кого зі спадкоємців за законом (крім тих, хто має право на обов'язкову частку);
• заповіт складається особисто — вчинення його через представника не допускається.

Заповідач вільний у своєму волевиявленні: може заповісти майно рідним, стороннім особам, організаціям, встановити умови, підпризначити спадкоємця. Ця свобода обмежується лише правилом про обов'язкову частку.

Право на обов'язкову частку

Найважливіше обмеження свободи заповіту — обов'язкова частка, встановлена статтею 1241 ЦК. Певні спадкоємці отримують частку незалежно від змісту заповіту:

• право на обов'язкову частку мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки;
• розмір — половина частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом;
• обов'язкова частка виділяється незалежно від змісту заповіту — навіть якщо заповідач заповів усе іншим особам;
• суд може зменшити розмір обов'язкової частки з урахуванням відносин між спадкоємцем і спадкодавцем.

Приклад: батько заповів усю квартиру сторонній особі, але має неповнолітню дитину. Дитина отримає обов'язкову частку — половину того, що дісталося б їй при спадкуванні за законом, попри заповіт. Це захищає найуразливіших спадкоємців.

Види й форма заповіту

Заповіт має бути складений у визначеній формі, інакше він недійсний. Види й вимоги:

• нотаріально посвідчений заповіт — основна форма, посвідчується нотаріусом;
• заповіт, прирівняний до нотаріального — посвідчений головним лікарем, капітаном судна, начальником установи виконання покарань за відсутності нотаріуса;
• секретний заповіт (стаття 1249 ЦК) — посвідчується нотаріусом без ознайомлення зі змістом;
• заповіт подружжя — щодо спільного майна;
• обов'язкові вимоги — письмова форма, зазначення місця й часу складення, особистий підпис заповідача, посвідчення.

Порушення форми заповіту (відсутність посвідчення, підпису) робить його нікчемним. Тому заповіт слід складати за участю нотаріуса з дотриманням усіх вимог закону.

Прийняття спадщини за заповітом

Щоб набути майно за заповітом, спадкоємець має прийняти спадщину:

• строк для прийняття — 6 місяців з дня відкриття спадщини (дня смерті спадкодавця);
• подання заяви нотаріусу за місцем відкриття спадщини про прийняття спадщини;
• спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не відмовився (стаття 1268 ЦК);
• свідоцтво про право на спадщину видається після спливу 6 місяців;
• пропуск строку — можна прийняти спадщину за згодою інших спадкоємців або поновити строк через суд.

Заповідальний відказ і покладення

Заповідач може зобов'язати спадкоємця виконати певну дію на користь третьої особи — заповідальний відказ (ст. 1237 ЦК), наприклад надати комусь право довічного проживання у житлі, що переходить у спадщину. Можливе й покладення на спадкоємця обов'язку вчинити дії немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами чи місцем поховання (ст. 1240 ЦК). Відказ виконується в межах вартості одержаної спадщини.

Оспорювання заповіту

Заповіт може бути визнаний недійсним за наявності підстав. Типові підстави оспорювання:

• складення заповіту особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій (недієздатність, тяжка хвороба);
• складення під впливом насильства, погрози, обману, помилки;
• порушення форми заповіту (стаття 1257 ЦК — нікчемність);
• складення не особисто заповідачем;
• оспорювання можливе лише після відкриття спадщини за позовом заінтересованої особи.

З чого почати: якщо ви заповідач — складіть заповіт у нотаріуса з дотриманням форми й врахуйте право на обов'язкову частку своїх непрацездатних та неповнолітніх близьких. Якщо ви спадкоємець за заповітом — прийміть спадщину, подавши заяву нотаріусу протягом 6 місяців з дня смерті. Якщо вважаєте заповіт незаконним — після відкриття спадщини оскаржте його в суді за наявності підстав (недієздатність заповідача, порок волі, порушення форми).

Чим може допомогти адвокат

Питання, як-от «спадкування за заповітом», рідко бувають типовими: тут важливо правильно зібрати докази, дотримати строків і грамотно сформулювати вимоги. Адвокат Олександр Осадько проаналізує вашу ситуацію, чесно оцінить перспективи, підготує документи і візьме на себе спілкування із судом та іншою стороною. Це економить час, гроші й нерви, а головне — підвищує шанси на результат. Щоб отримати пораду саме для вашого випадку, зв'яжіться зі мною.

Такі справи я веду в межах напряму стягнення боргів і цивільних спорів: на сторінці послуги описано підхід, етапи роботи й типові ситуації.

Часті запитання

Ця стаття має загальний інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Кожна ситуація індивідуальна — щоб отримати пораду саме для вашого випадку, зв'яжіться з адвокатом.