Усиновлення дитини в Україні: хто може і як відбувається

Оновлено: Липень 2026 · ⏱ 5 хв читання · Адвокат Олександр Осадько

Усиновлення — це не просто «взяти дитину в сім'ю», а юридичне рішення, яке створює між усиновлювачем і дитиною відносини, максимально наближені до батьківських. Саме тому закон обставляє усиновлення суворою процедурою через суд, з обов'язковою участю органів, що захищають інтереси дитини. Розуміння умов і порядку усиновлення допомагає підготуватися до нього правильно й уникнути відмов через формальні перешкоди.

Нижче — що таке усиновлення, кого можна усиновити, хто може бути усиновлювачем, як відбувається процедура та які правові наслідки вона створює.

Що таке усиновлення

Усиновлення — це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю дитини на правах дочки чи сина, що здійснюється на підставі рішення суду (ст. 207 СК). Ключове тут — саме судовий порядок: усиновлення оформлюється не «домовленістю» чи адміністративним рішенням, а рішенням суду, який перевіряє, чи відповідає воно інтересам дитини. Усиновлення докорінно відрізняється від опіки: якщо опіка — це тимчасовий догляд, то усиновлення створює постійні, фактично батьківські відносини.

Кого можна усиновити

Усиновленою може бути дитина — особа, яка не досягла повноліття. Найчастіше усиновлюють дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дитину другого з подружжя (коли, наприклад, чоловік усиновлює дитину дружини від попереднього шлюбу). За виняткових обставин може бути усиновлена й повнолітня особа, але це окремий випадок. Закон визначає й пріоритети: за інших рівних умов перевага надається усиновленню родичами дитини та громадянами України, а також збереженню братів і сестер разом.

Хто може бути усиновлювачем

До усиновлювача закон висуває низку вимог. Ним може бути повнолітня дієздатна особа, старша за дитину, яку усиновлює, не менш як на п'ятнадцять років (це правило не діє при усиновленні дитини своїм чоловіком чи дружиною). Водночас усиновлювачами не можуть бути окремі категорії осіб:

• особи, позбавлені батьківських прав (якщо ці права не поновлені);
• особи, визнані недієздатними або обмежено дієздатними;
• особи, які були усиновлювачами, але усиновлення скасовано з їхньої вини;
• особи, які за станом здоров'я чи матеріальним становищем не можуть забезпечити дитині належні умови, а також засуджені за визначені злочини.

Як відбувається процедура

Усиновлення проходить через кілька етапів і завжди за участю органів захисту дитини. Кандидат в усиновлювачі звертається до служби у справах дітей, проходить перевірку умов життя й отримує відповідний висновок, стає на облік. Далі, після знайомства з дитиною, подається заява до суду про усиновлення. Справу розглядає суд за обов'язкової участі служби у справах дітей (органу опіки та піклування), яка надає висновок про доцільність усиновлення та його відповідність інтересам дитини. Потрібна також згода — зокрема батьків дитини (крім випадків, коли їх згода не вимагається: позбавлення прав, недієздатність, невідомість), а також згода самої дитини, якщо вона досягла відповідного віку й здатна її висловити.

Правові наслідки усиновлення

Після набрання рішенням суду законної сили усиновлення створює повноцінні правові відносини. Усиновлювач набуває прав та обов'язків батьків, а усиновлена дитина — прав та обов'язків дитини щодо усиновлювача, зокрема у сфері виховання, утримання й спадкування. Водночас, за загальним правилом, припиняються правові зв'язки дитини з її біологічними батьками та родичами. Закон також охороняє таємницю усиновлення. Тобто усиновлення — це не тимчасовий і не умовний захід, а створення нової сімейної правової спільності.

Типові помилки

• Сприйняття усиновлення як опіки — насправді це постійні, фактично батьківські відносини через суд.
• Ігнорування вимог до усиновлювача (вік, дієздатність, стан здоров'я, відсутність певних судимостей).
• Спроба «домовитися» про усиновлення поза судовим порядком і без служби у справах дітей.
• Неврахування потреби в згоді батьків дитини та згоді самої дитини відповідного віку.

Порядок усиновлення (СК і ЦПК)

Усиновлення здійснюється за рішенням суду в порядку окремого провадження (статті 207–235 СК, статті 314–320 ЦПК). Усиновлювачем може бути повнолітня дієздатна особа, старша за дитину не менш як на п'ятнадцять років. Обов'язковими є згода дитини, яка досягла відповідного віку, згода її батьків (крім випадків, визначених законом) і висновок органу опіки та піклування. Облік дітей, які можуть бути усиновлені, і кандидатів в усиновлювачі веде Національна соціальна сервісна служба. З набранням рішенням законної сили усиновлювач набуває прав і обов'язків батьків, а таємниця усиновлення охороняється законом (стаття 226 СК).

З чого почати

Перший крок — перевірити, чи відповідаєте ви вимогам до усиновлювача (повноліття, дієздатність, різниця у віці, стан здоров'я, відсутність перешкод), і звернутися до служби у справах дітей для взяття на облік та отримання висновку про умови життя. Далі — знайомство з дитиною й подання заяви до суду про усиновлення. Оскільки процедура складна й ведеться за участю органів захисту дитини, до неї варто готуватися заздалегідь, зібравши всі документи й підтвердивши відповідність умовам.

Чим може допомогти адвокат

Питання, як-от «усиновлення дитини в Україні: хто може і як відбувається», рідко бувають типовими: тут на кону не лише майно, а й стосунки з близькими та інтереси дітей. Адвокат Олександр Осадько проаналізує вашу ситуацію, чесно оцінить перспективи, підготує документи і візьме на себе спілкування із судом та іншою стороною. Це економить час, гроші й нерви, а головне — підвищує шанси на результат. Щоб отримати пораду саме для вашого випадку, зв'яжіться зі мною.

Ця тема належить до напряму розлучення та стягнення аліментів — там докладніше про те, з чим я допомагаю та як відбувається робота у таких справах.

Часті запитання

Ця стаття має загальний інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Кожна ситуація індивідуальна — щоб отримати пораду саме для вашого випадку, зв'яжіться з адвокатом.