Набувальна давність: набуття права власності за давністю володіння

Оновлено: Липень 2026 · ⏱ 6 хв читання · Адвокат Олександр Осадько

Іноді людина роками добросовісно володіє майном — будинком, ділянкою, річчю, — не будучи його юридичним власником. Закон передбачає механізм, за яким таке тривале володіння може перетворитися на право власності: це набувальна давність. Проте набути право за давністю не так просто — потрібно дотриматися суворих умов і, як правило, звернутися до суду. Розуміння того, що таке набувальна давність, які її умови й строки, допомагає легалізувати фактичне володіння майном і стати його повноправним власником.

Нижче — що таке набувальна давність, які її умови, які діють строки для нерухомості й рухомого майна, як оформити право власності та що враховує суд.

Що таке набувальна давність

Набувальна давність — це спосіб набуття права власності на майно особою, яка не є його власником, але добросовісно, відкрито й безперервно володіє ним протягом установленого законом строку. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (за набувальною давністю), якщо інше не встановлено законом (ст. 344 ЦК). Мета цього інституту — надати юридичного визнання фактичному стану, коли особа тривалий час поводиться з майном як власник, а справжній власник не з'являється й не заявляє прав. Це вносить визначеність у майнові відносини.

Умови набувальної давності

Набуття права за давністю можливе лише за одночасного дотримання кількох умов:

• добросовісність заволодіння — особа заволоділа майном добросовісно, тобто не знала й не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (наприклад, отримала майно за угодою, яка виявилася недійсною, не знаючи про це);
• відкритість володіння — особа володіє майном відкрито, не приховуючи цього, поводиться як власник, і це очевидно для оточення;
• безперервність володіння — володіння триває безперервно протягом усього встановленого строку (перерва володіння перериває й давність);
• володіння майном як своїм — особа ставиться до майна як до власного, а не володіє ним за договором з власником (оренда, зберігання).

Дуже важливо: якщо особа володіє майном на підставі договору з власником (орендує, зберігає), набувальна давність не діє — адже вона визнає чужу власність. Давність працює саме там, де особа володіє майном як своїм власним.

Строки для нерухомості й рухомого майна

Строки набувальної давності залежать від виду майна:

• нерухоме майно — десять років добросовісного, відкритого й безперервного володіння;
• рухоме майно — п'ять років такого володіння.

Є важлива особливість щодо обчислення строку: якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять років, а на рухоме — через п'ять років з часу спливу позовної давності. Крім того, до часу свого володіння особа може приєднати час, протягом якого майном володіла особа, чиїм правонаступником вона є. Тому правильне обчислення строку — важлива частина справи.

Як оформити право власності

Право власності за набувальною давністю не виникає автоматично — його потрібно оформити. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Тобто особа, яка вважає, що набула майно за давністю, звертається до суду із заявою (позовом) про визнання за нею права власності за набувальною давністю. У суді треба довести дотримання всіх умов — добросовісність, відкритість, безперервність володіння протягом установленого строку та володіння майном як своїм. На підставі рішення суду право власності реєструється у встановленому порядку (для нерухомості — у Державному реєстрі речових прав). Для рухомого майна, що не підлягає реєстрації, право може набуватися й без суду, але на практиці підтвердження часто теж потребує судового рішення.

Що враховує суд

У справах про набувальну давність суд ретельно перевіряє наявність усіх умов. Суд оцінює: чи справді володіння було добросовісним (особа не знала про відсутність підстав для власності); чи було воно відкритим (не приховувалося); чи було безперервним протягом усього строку; чи володіла особа майном саме як своїм, а не за договором з власником; чи сплив установлений строк з урахуванням особливостей обчислення. Важливо, що набувальна давність не може застосовуватися, зокрема, до майна, яке перебуває у власності держави чи територіальної громади, з певними особливостями, а також якщо особа заволоділа майном протиправно (наприклад, викрала), — тут добросовісності немає. Тому в суді ключове значення має доведення саме добросовісності та інших умов належними доказами (свідчення, документи про володіння, сплату платежів, утримання майна).

Типові помилки

• спроба набути за давністю майно, яким володіли за договором (оренда) — тоді давність не діє;
• недоведеність добросовісності заволодіння майном;
• переривання безперервності володіння протягом строку;
• неправильне обчислення строку (без урахування особливостей);
• очікування, що право виникне автоматично, без звернення до суду.

Набуття права власності за давністю (ЦК)

Набувальна давність урегульована статтею 344 ЦК: особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито та безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на нього. Для рухомого майна строк становить п'ять років. Право власності на нерухомість за набувальною давністю виникає лише за рішенням суду. До строку свого володіння особа може додати час, протягом якого майном володів її правопопередник. Набувальна давність не поширюється на майно, яке перебуває в особи за договором (оренди, зберігання), бо таке володіння не є володінням для себе.

З чого почати

Оцініть, чи дотримані всі умови набувальної давності: добросовісність заволодіння, відкрите, безперервне володіння майном як своїм протягом установленого строку (10 років для нерухомості, 5 — для рухомого майна). Зберіть докази володіння — документи про утримання майна, сплату платежів, свідчення. Правильно обчисліть строк з урахуванням особливостей. Оскільки право на нерухомість за давністю визнається судом, готуйте позов про визнання права власності за набувальною давністю. З огляду на складність доведення таку справу доцільно вести з юристом.

Чим може допомогти адвокат

Питання, як-от «набувальна давність: набуття права власності за давністю володіння», рідко бувають типовими: тут ціна помилки висока, а угоду чи спадщину можуть оскаржити роками пізніше. Адвокат Олександр Осадько проаналізує вашу ситуацію, чесно оцінить перспективи, підготує документи і візьме на себе спілкування із судом та іншою стороною. Це економить час, гроші й нерви, а головне — підвищує шанси на результат. Щоб отримати пораду саме для вашого випадку, зв'яжіться зі мною.

Це один із випадків, з якими я працюю в межах напряму цивільних і майнових спорів — деталі про порядок роботи є на сторінці послуги.

Часті запитання

Ця стаття має загальний інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Кожна ситуація індивідуальна — щоб отримати пораду саме для вашого випадку, зв'яжіться з адвокатом.